Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/1839/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

В березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання внести до трудової книжки запис про його звільнення через скорочення штатів на підставі наказу від 20.12.2013 р. № 224-о та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки з 21.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

Позов обґрунтував тим, що 20.01.2014 р. він надав відповідачу свою трудову книжку для внесення до неї необхідних записів, проте відповідач лише 31.01.2014 р. направив йому трудову книжку поштою, без запису про звільнення через скорочення штатів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Посилається на порушення судами пунктів 2.4 і 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція), а також ненадання оцінки порушенню відповідачем його трудових прав безпідставним триманням у себе трудової книжки.

В запереченні на касаційну скаргу Головне управління ДФС у Чернігівській області - правонаступник Головного управління Міндоходів у Чернігівській області просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

.Заслухавши пояснення осіб, які прибули у судове засідання, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що з грудня 1999 року ОСОБА_4 проходив службу в податковій міліції.

Наказом Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 22.05.2008 р. № 116-о позивача було звільнено з посади оперуповноваженого відділення боротьби із суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ та з податкової міліції у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі № 825/2618/13-а скасовано наказ від 22.05.2008 р. № 116-о та поновлено ОСОБА_4 на займаній посаді з 23.05.2008 р.

На виконання судового рішення відповідачем видано наказ від 05.09.2013 р. № 151-о, яким скасовано наказ від 22.05.2008 р. № 116-о і поновлено позивача на займаній посаді у відділі податкової міліції Чернігівської МДПІ.

Наказом від 20.12.2013 р. № 224-о ОСОБА_4 звільнено із займаної посади з 23.12.2013 р. за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Листами № 309/Т/04-205 від 06.09.2013 р., № 363/Т/12/04-205 від 18.09.2013 р., № 603/Т/25-01-04-205 від 19.12.2013 р., № 609/Т/04-205 від 24.12.2013 р., № 633/Т/25-01-04-205 від 31.12.2013 р. відповідач повідомляв позивача про поновлення його на роботі згідно із наказом від 05.09.2013 р. № 151-о та про звільнення зі служби згідно із наказом від 20.12.2013 р. № 224-о, запрошував до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області для подальшого проходження служби, зазначаючи про необхідність мати при собі трудову книжку, та, відповідно, пропонував прибути до відділу персоналу для здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних із звільненням зі служби, в тому числі для внесення відповідних записів до трудової книжки та військового квитка.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.01.2014 р. № 6-о скасовано накази від 05.09.2013 р. № 151-о та від 20.12.2013 р. № 224-о.

У цей же день позивач подав до Головного управління трудову книжку разом із заявою про внесення до неї змін та просив направити трудову книжку на його адресу поштою.

Листом від 23.01.2014 р. № 78/Т/25-04-01-09 позивача повідомлено про наказ від 20.01.2014 р. № 6-о та запропоновано прибути для отримання трудової книжки.

Після повторної заяви ОСОБА_4 від 28.01.2014 р. з проханням направити трудову книжку поштою супровідним листом від 31.01.2014 р. № 39/Т/25-04-01-09 трудова книжка була йому надіслана.

З дослідженої судами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що до неї внесено два записи про службу в податковій міліції: № 5 від 21.12.1999 р. - про прийняття ОСОБА_4 на службу в податкову міліцію згідно з наказом ДПА України у Чернігівській області від 21.12.1999 р.№ 354-о та № 6 від 22.05.2008 р. - про звільнення його з посади і служби в податковій міліції у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "ж" Положення (за власним бажанням).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції в разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу визнається недійсним. У такому випадку в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі", а в графі 4 робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

З огляду на викладене до трудової книжки позивача мали бути внесені в хронологічному порядку всі відомості про його звільнення та поновлення на роботі з посиланням на відповідні накази.

У зв'язку з цим суди помилково вважали, що скасування наказів від 05.09.2013 р. № 151-о і від 20.12.2013 р. № 224-о та залишення остаточним звільнення позивача згідно з наказом від 22.05.2008 р. № 116-о не вимагає внесення відповідних записів до його трудової книжки.

Виходячи з приписів статті 229 КАС України, рішення судів попередніх інстанцій щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести відповідні записи до трудової книжки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

В силу статті 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП і пунктом 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції в разі, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Враховуючи, що позивач в день прийняття наказу від 20.01.2014 р. № 6-о був відсутній на роботі, йому надсилалось поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки та надіслано її поштою в розумні строки після отримання письмової згоди, відсутній факт вимушеного прогулу позивача, то колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо внесення записів до трудової книжки.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Чернігівській області як правонаступника Головного управління Міндоходів у Чернігівській області внести до трудової книжки ОСОБА_4 всі записи про його звільнення і поновлення на роботі протягом служби в податковій міліції.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.